Оксана Ксения, Ксанка, Ксюша Словарь русских синонимов. оксана сущ., кол-во синонимов: 6 • имя (1104) • ксана (4) • ксанка (2) • ксения (11) • ксю (2) • ксюша (5) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: имя, ксана, ксанка, ксения, ксю, ксюша... смотреть
Оксана -ы, жен.Производные: Оксанка; Ксана; Сана. Происхождение: (Укр. разг. форма имени (см. Ксения), ставшая документальной.) Именины: (см. Ксен... смотреть
Добрий день! Читаю “Хрещатик” і бачу, що в деяких ваших співробітниць таке ж саме ім’я, як і в мене, – Оксана. Мені воно дуже подобається, а звідки походить і що означає, не знаю. То, може, розповісте в “Уроках державної мови”. Буду вдячна. Оксана Радченко, киянка. Як стверджують науковці, серед східних слов’ян воно поширилося ще за часів Київської Русі у формі Ксенія, запозиченій з грецької мови. Від чого саме походило візантійське ім’я Хеnіа, остаточно не з’ясовано. За однією версією – від слова хеnіа (“гостинність”), за іншою – від хеnіos (жіночий рід – хеnіа – “чужа, чужоземка”). Пристосовуючись до народного мовлення, це ім’я зазнало певних змін. Зокрема, в українців прижилася форма Оксана (зрідка Оксеня), в росіян – Аксинья, в білорусів – Аксана. В Україні, переважно в її західних областях та на Поділлі, побутує також первісне ім’я Ксенія (Ксеня). Пригадаймо з популярної пісні такі рядки: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Воно трапляється і в творах багатьох українських письменників. “Сіда хлопець у свій човник Та бере весельце, Стиснув ручку, махнув веслом, “Прощай, Ксеню, серце!” (Леся Українка), “Ксеня кинулась до ліжка” (Михайло Стельмах). На Наддніпрянщині ж нормативним стало ім’я Оксана. Згадаймо оперу Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, поезію Тараса Шевченка, Максима Рильського, прозу Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Олеся Гончара: скільки там наших чарівних Оксан, але часто, як і в житті, з нещасливою долею! З часом ім’я Оксана поширилося й з-поміж росіян. А офіційне ім’я Ксенія в класичній художній літературі засвідчено лише стосовно окремих соціальних груп – черниць, представниць панівного класу тощо. Ось і в Шевченка: “Вона (княжна) була ще молодою і прехорошая собою. На сонці дуже запеклась Та й занедужала. Лежала недовго щось. Седмиці з три, І все до крихти розказала Мені і Ксенії сестрі”. Ім’я Оксана (Ксенія) набуває і пестливих форм: Оксанка, Оксанонька, Оксаночка, Оксануся, Оксенка, Оксенька, Оксеночка, Ксенька, Ксененька, Ксенечка, Ксанка, Ксаночка, Ксюта, Ксюточка, Оксютонька, Оксюточка та ін.... смотреть
Оксана (Оксинія, Ксенія; Аксинія) гр.*; можливо, від хепіа — гостинність або xenios (жін. хепіа) — чужий, чужоземний. Оксанка, Оксанонька, Оксаночка, Оксануся, Аксиня, Аксинька, Аксинонька, Аксиночка, Аксинка, Аксиня, Аксинька, Аксе-Нонька, Аксиночка, Акскіта, Акскупса, Акскітонь-Ка, Аксюточка, Койня, Ксинка, Ксинонька, Ксиночка, Ксиня, Ксинька, Ксиненька, Ксинечка, Ксана, Ксанка, Ксанонька, Ксаночка, Ксюта, Кскітка, Ксійтонька, Кскіточка, Оксина, Оксинка, Оксинонька, Оксиночка, Оксиня, Оксинька, Оксиненька, Оксинечка, Оксина, Оксинка, Оксиня, Оксинька, Оксинонька, Оксиночка, Оксюта, Окскітка, Окситонька, Окскіточка. Мати Оксану родила, Місяцем обгородила, Сонечком підперезала, На село виряджала (Народна пісня); Попід гаєм, мов ласочка, Крадеться Оксана (T. Шевченко); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла. Найпсмирен'ииі імена, їх походження та варіанти Ой рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла (П. Тичина); Лежала Недовго щось, седмиці з три, І все до крихти розказала... Мені і Ксенії сестрі (Т. Шевченко); Ой заручена та й Оксанка, зарученая, Дала свою білу ручку на заруку. — Ой ручко моя, білесенька у батенька, Ой чи будеш ти така білесенька у свекорка? (Народна пісня); — Оксано!» Оксанко!- Оксаночко!.. — нахилились над нею його здивовані й радісні очі (М. Стельмах); Молодая да Аксиночка, Куди тебе батько оддає? (Народна пісня); — Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов (Р. Савицький); До клубу зайшла Ксеня Дончук (А. Іщук); На клаптиках, принесених звідтіль, слова про те, що все гаразд, цілунки, як вчиться Ксана? Твій Василь (М. Бажан); Ішла Оксеня на посад (Народна пісня); Оксенка в батька на отході Посадила горіх в огороді (Народна пісня); Хвалилася Оксенечка: — У мене коса до пояса І на личеньку краса. Учув тоє Івасенько: — Не хвалися, Оксененько (Народна пісня); Там Оксиня красу сіє, розум садить (Народна пісня).... смотреть
власна назва, імен. жін. родуОксана
имя собств., сущ. жен. родаОксана
Rzeczownik Оксана Oksana
Ксана Накос Наос Нок Кос Кон Коана Нос Коан Ока Оса Осака Аон Аноа Аксон Акно Сок Акан Сон Ска Сан Сак Анк Осанка Асан Оксана Носка Аск Кан Каон
Начальная форма - Оксана, слово обычно не имеет множественного числа, единственное число, женский род, именительный падеж, имя, одушевленное
Окс'анаСинонимы: имя, ксана, ксанка, ксения, ксю, ксюша
Оксана, -ы, ж. Производные: Оксанка; Ксана; Сана. [Укр. разг. форма имени Ксения (см.) ставшая документальной.]
Окса́на, -ни, -ні, -но! Окса́нин, -на, -не
Окса́на іменник жіночого роду, істота
Женское имя
Оксана Йосипівна
Оксана Йосипівна
Дочь Корния Чуба, "красавица на всем селе". "Оксане не минуло еще и семнадцати лет, как во всем почти свете, и по ту сторону Диканьки, только и речей было, что про нее. Парубки гуртом провозгласили, что лучшей девки и не было никогда, и не будет никогда на селе. Оксана знала и слышала все, что про нее говорили, и была капризна, как красавица". У нее было "свежее, живое в детской юности лицо, с блестящими черными очами и невыразимо приятной усмешкой, прожигавшей душу". Оксана кокетлива... "Нет, хороша я! Ах, как хороша! Чудо! Какую радость принесу я тому, чьей буду женою! Как будет любоваться мною мой муж! Он не вспомнит себя от радости. Он зацелует меня насмерть". Любуясь своей красотой, отраженной в зеркале, и разговаривая довольно громко сама с собой, Оксана не заметила тихо вошедшего Вакулу... Увидев его, "вскрикнула и сурово остановилась перед ним. Кузнец и руки опустил. Трудно рассказать, что выражало смугловатое лицо чудной девушки: и суровость в нем была, и сквозь суровость какая-то издевка над смутившимся кузнецом, и едва заметная краска досады... и все это так смешалось и так было необозримо хорошо, что расцеловать ее миллион раз - вот все, что можно было сделать тогда наилучшего". "Капризная красавица" смеется и мучит Вакулу своей требовательностью. "Да! будьте все вы свидетельницы: если кузнец Вакула принесет те самые черевики, которые носит царица, то вот мое слово, что выйду тот же час за него замуж". Но когда Вакула неожиданно исчез из села, Оксана пригорюнилась... "Ай!" - вскрикнула Оксана, переступая через порог и увидев кузнеца, и вперила с изумлением и радостью в него очи. "Погляди, какие я принес тебе черевики! - сказал Вакула: - те самые, которые носит царица". - "Нет, нет! мне не нужно черевиков? - говорила она, махая руками и не сводя с него очей: - я и без черевиков..." Далее она не договорила и покраснела.... смотреть
див. Забужко, Оксана Стефанівна